Передача особи на поруки: Верховний Суд вказав, коли стаття 47 КК України не застосовується

Однією з обов’язкових умов звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК є вчинення кримінального правопорушення невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних кримінальних правопорушень, вперше. При цьому особою, яка вчинила кримінальне правопорушення вперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла кримінального правопорушення або раніше вчинила кримінальне правопорушення, що вже втратило правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного кримінального правопорушення, двох або більше кримінальних правопорушень, які утворюють сукупність, не перешкоджає застосуванню ст. 47 КК лише за умови, що вони не утворюють реальної сукупності. Такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи  № 127/31068/19.

Так, ВС розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу місцевого та апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК. ОСОБА_1 пред’явлено обвинувачення в тому, що вона, знайшовши на підлозі магазину банківську картку, приховала її, а згодом розрахувалася цією банківською карткою, спричинивши шкоду потерпілій особі на загальну суму 2225,64 грн.

Ухвалою місцевого суду було звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК з передачею її на поруки трудовому колективу та закрито кримінальне провадження за вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК.

Апеляційний суд ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін. ВС скасував рішення місцевого та апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції з огляду на таке.

Рішення суду про передачу особи на поруки мотивовано тим, що кримінальні правопорушення, вчинені ОСОБА_1, утворюють ідеальну сукупність двох кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК є кримінальними правопорушеннями невеликої та середньої тяжкості. ОСОБА_1 у вчиненому розкаялася та добровільно відшкодувала завдану потерпілій шкоду. Обвинувачена працює найманим працівником у ФОП, а рішення про можливість взяття ОСОБА_1 на поруки було прийнято на загальних зборах працівників ФОП та оформлено відповідним протоколом.

Вчинення триваючого або продовжуваного кримінального правопорушення, двох або більше кримінальних правопорушень, які утворюють сукупність, не перешкоджає застосуванню ст. 47 КК лише за умови, що вони не утворюють реальної сукупності. Якщо особа вчинила два або більше кримінальних правопорушення, що утворюють реальну сукупність, то вона не може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки (ст. 47 КК).

Проте, як встановив суд першої інстанції та як вбачається з матеріалів кримінального провадження і змісту ухвали, ОСОБА_1 обвинувачено у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 1 ст. 185 КК.

Тому суд першої інстанції неправомірно дійшов висновку про наявність в інкримінованих ОСОБА_1 діяннях ознак ідеальної сукупності кримінальних правопорушень та про можливість звільнення останньої від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК, оскільки, вирішуючи питання про те, чи має місце у цьому провадженні вчинення кримінального правопорушення вперше, суд не врахував, що ОСОБА_1 обвинувачено у вчиненні в різний час двох окремих кримінальних правопорушень, що становить реальну сукупність кримінальних правопорушень.

Отже, судом було допущено неправильне тлумачення положень ст. 47 КК, яке суперечить точному змісту закону і є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. На зазначені порушення не зважив апеляційний суд, який залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін.