Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 466/3769/16.
Обов’язковими умовами для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є:
Так, згідно із частиною другою статті 3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК.
З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з’ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім’єю; спільний побут; взаємні права та обов’язки.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зроблено висновок, що «вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з’ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім’єю; спільний побут; взаємні права та обов’язки».
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов’язком суду при їх оцінці.
За змістом статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
ВС зазначив: «Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, врахувавши докази, надані сторонами щодо підтвердження та спростування вимог ОСОБА_1 , про встановлення факту проживання однією сім’єю, а також положення СК України, якими врегульовано відносини між особами, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, обґрунтовано встановив відсутність факту постійного проживання позивача з покійним ОСОБА_3 та відсутність факту ведення спільного господарства, наявності в сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім’ї. Також суди встановили, що спірна квартира була придбана ОСОБА_3 за грошові кошти отримані після відчуження у 2007 році квартир».
Водночас Верховний Суд зазначив, що показання свідків та спільні фотографії не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.
Верховний Суд відхилив доводи, наведені у касаційній скарзі про те, що судами не допитано всіх свідків, оскільки позивач не вказала, яким чином показання свідків, можуть вплинути на предмет доказування та на зміст судового рішення.
_03_03.png)
