Доводи прокурора не підтверджують зміну цільового призначення земельної ділянки: суд відмовив у позові про витребування землі

Новоушицький районний суд відмовив у позові прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації  до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та колишнього і нинішнього власника спірної земельної ділянки про визнання незаконним та скасування наказу ГУ ДГК, визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Свій позов прокурор обґрунтував тим, що при вивченні стану законності в частині дотримання вимог земельного законодавства України було встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 9 жовтня 2015 року відповідачеві було надано дозвіл на розроблення  проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Вільховецької сільської ради Новоушицького району. На підставі наказу затверджено проект землеустрою на цю земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. 6 листопада 2015 року відповідач зареєстрував право власності на землю, а 13 листопада продав її нинішньому власнику.

Прокурор уважає, що спірна земельна ділянка передана у власність з порушенням норм земельного законодавства, оскільки не є земельною ділянкою із цільовим призначенням для сільськогосподарських потреб, а відноситься до земель із цільовим призначенням – землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення, при цьому зміна її цільового призначення не проводилась. А це – підстава для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною. Тому просив скасувати спірні наказ та свідоцтво про право власності, а земельну ділянку повернути в державну власність.

Представник обласного управління Держгеокадастру у відзиві на позов заперечив проти його задоволення, вказавши, що при розгляді заяви відповідача, вони діяли відповідно до закону: заявник вказав, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористався, тому не було підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою, затвердження цієї документації та виділення земельної ділянки у власність.

Під час судового розгляду справи представник відповідачів пояснив, що його довіритель у встановленому законом порядку звернувся із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. Вона відводилася за рахунок земель, які були передані у колективну власність КСП «Мрія» с.Рудківці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право колективної власності від 21 серпня 1995 року. Проект був погоджений в порядку, передбаченому законодавством. Інших умов, які необхідно виконати для прийняття уповноваженим органом рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, законом не встановлено.

При цьому, зміна цільового призначення не проводилася під час розроблення проекту відведення, оскільки спірна земельна ділянка відводилася за рахунок земель колективної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто за рахунок земель сільськогосподарського призначення, пояснює адвокат.

Суд звертає увагу, що складовою проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність є висновок відділу Держгеокадастру про його погодження, який містить інформацію про категорію земель до та після їх відведення – землі сільськогосподарського призначення (пасовища).

«Вказане вище дає підставу зробити висновок про те, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення і її цільове призначення у встановленому законом порядку не змінювалось (…) З часу виготовлення картограм (1984 рік) і до часу виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки (відповідачеві) (2015 рік) не прослідковується, та не доводиться доказами, що земельна ділянка із (відповідним) кадастровим номером належить до земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення», – зазначає суд.

На думку суду, доводи позовної заяви та пояснення прокурора в судовому засіданні не підтверджують зміну цільового призначення земельної ділянки, тому не можуть слугувати достатньою правовою підставою для задоволення позовних вимог.

Рішення ще не набрало законної сили і може бути оскаржене до апеляційного суду.

Пресслужба суду