Постанова КГС ВС щодо кваліфікації дій суб’єктів господарювання як анти конкурентних узгоджених

У справі № 914/2554/16 ПП «Окко-Нафтопродукт» звернулося до господарського суду з позовом до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відповідача «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в частині, яка стосується позивача.

Суди розглядали справу неодноразово.

Господарський суд Львівської області рішенням від 2 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2018 року, позов задовольнив повністю.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила таке.

Приймаючи спірне рішення, Відділення АМКУ дійшло висновку, що стрімке і значне зростання роздрібних цін на дизельне пальне за відсутності об’єктивних підстав є наслідком антиконкурентних узгоджених дій ПП «Окко-Нафтопродукт» та ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ». Такі схожі дії є горизонтальними антиконкурентними узгодженими діями, що призвели до обмеження конкуренції на ринку роздрібної реалізації дизельного пального у Львівській області. В результаті таких дій споживачі придбавали зазначені нафтопродукти за завищеними цінами.

Разом з тим висновок органу АМКУ щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару). Зокрема суд має з'ясовувати, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

При цьому саме орган АМКУ має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема на: специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі у разі потреби шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, окрім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.

Однак суди попередніх інстанцій встановили, що здійснений Відділенням АМКУ аналіз ринку не підтверджує відсутності у позивача об’єктивних причин для такої ринкової поведінки, яка визнана відповідачем порушенням, і не дає можливості підтвердити подібність роздрібних цін позивача і ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» лише наявністю змови (домовленості) між ними, оскільки роздрібні ціни на дизельне пальне позивач встановлював унаслідок впливу об’єктивних чинників, і в нього не було необхідності узгоджувати свою цінову поведінку з ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» для встановлення таких цін.

З повним текстом постанови Верховного Суду можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/80856557.