Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Позивач оскаржив постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.
Позивач зазначав, що, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходився пішохід, не зменшив швидкості і не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу, оскільки міг створити небезпеку для руху пішохода. Крім того, зважаючи на те, що позивач рухався в щільному потоці автомобілів, міг створити аварійну ситуацію. А тому, оскаржувана постанова є протиправною, необґрунтованою і повинна бути скасована.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд виходив з того, що відповідачем доведено правомірність прийнятої постанови, з огляду на належні і допустимі докази наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 122 КУпАП.
Апеляційний адміністративний суд скасував постанову суду першої інстанції, а позов задовольнив. Апеляційний суд зазначив, що у момент проїзду позивачем нерегульованого пішохідного переходу, пішохід почала перетин дороги цим пішохідним переходом на зустрічній відносно автомобіля позивача смузі дороги, одночасно, рухаючись, швидкості не зменшувала, на пішохідному переході не зупинялася. Отже, позивачем при наближенні та перетині нерегульованого пішохідного переходу не створювалася перешкода чи небезпека для вказаного пішохода. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не порушив пункт 18.1 Правил дорожнього руху України, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.
Касаційний адміністративний суд визнав вірним вирішення справи судом першої інстанції, а постанову апеляційного суду скасував.
Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що аналіз норм законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин дає підстави дійти висновку, що вимога пункту 18.1 ПДР України передбачає, що на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід. Для виконання вимоги цього пункту водій транспортного засобу обов`язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу або зупинитися.
Забороняється здійснювати об`їзд пішохода, який перебуває на пішохідному переході незалежно від відстані між ним і транспортним засобом, а також збільшувати швидкість з метою «проскочити» перед пішоходом, який ступив на нерегульований пішохідний перехід.
Таким чином, водій повинен врахувати можливі маневри пішохода на пішохідному переході (пішохід може зупинитися, передбачаючи небезпеку, побігти або уповільнити хід) і спрогнозувати можливий розвиток ситуації: якщо ймовірно, що шляхи руху пішохода (незалежно від того, як він рухається) і транспортного засобу можуть перетнутися на переході, - уникнути такої ситуації, тобто дати дорогу пішоходу.
Тому ВС визнав вірним висновок суду першої інстанції, що перед нерегульованим пішохідним переходом, позивач не надав перевагу пішоходу (жінка), яка почала рух через проїзну частину. У цей час по правій смузі, не зупиняючись, проїхав автомобіль позивача.
Тобто, пішохід, впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, почав перехід проїзної частини у спеціально відведеному для цього місці. Відповідно, свідомо не зупинившись перед нерегульованим пішохідним переходом, в той час, як пішохід почав рух, позивач безумовно створив небезпеку, відповідно, порушив норму 18.1 ПДР України.
Верховний Суд визнав помилковим висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем при наближенні та перетині нерегульованого пішохідного переходу не створювалася перешкода чи небезпека для вказаного пішохода.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погодилась із висновком суду першої інстанції стосовно того, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а інспектор поліції при складанні постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову про скасування постанови про адміністративне правопорушення (постанова від 04.12.2019 у справі № 751/4821/17).
_03_03.png)
